МУЗИКА У ДОБУ ВІРУСНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Eugen Kushch

Анотація


Мета роботи полягає у виявленні імплозивних ефектів миттєвої комунікації у сучасних музичних і парамузичних формах. Методологія дослідження передбачає звернення до загальнонаукових методів; до методів теоретичного музикознавства (аналіз елементів музичної виразності і форми) і мікросоціології (аналіз афордансу й інскрипцій); також мають місце полемічний та інтроспективний підходи. Наукова новизна роботи полягає у виявленні маркерів віральності сучасних музичних форм; у осмисленні музичної комунікації як діалектики афордансу й інскрипції (сценарію) медіа; у дослідженні рингтону як інтонаційної практики миттєвої комунікації. Висновки. Проблематизація теми вірусності в інформаційному полі культури дозволяє вийти на нові кордони концептуалізації поняття медіавірусу як чистого сингулярного смислу, поверхневого ефекту, вільного від усякого значення; як такого, що виникає в результаті вибуху "безумного становлення", коли елімінація часу і простору знеживлює сам
процес сигніфікації як функції дистанціювання між означуваним та означником. Музика, як найменш фігуративне з усіх мистецтв (відтак, найбільш схильне до нонсенсу і парадоксу) і як мистецтво наративне (часове), передбачувано переживає надзвичайно інтенсивний вплив ситуації "миттєвої комунікації", у якій опинився світ сьогодні. У
статті зроблено спробу аплікації ідей дромології (Поль Вірільо) до площини меметики у контексті сучасних музично-комунікативних стратегій. У результаті глобальної кризи уваги і "синдрому перемикання каналів" на сцені з’являються музичні і парамузичні форми, що постали в результаті максимальної компактизації музичної думки і є
наслідком стратегії промінентності як основного маркеру віральності. До таких форм відносяться рингтони, джингли, аудіо-логотипи. Ключову роль у становленні даних феноменів відіграло зрушення музики від ефірних форм до приватних, в результаті чого ситуація "вимушеної уваги" концертного залу була витіснена тотальною нелінійні-
стю персональних медіа. Вибухова анти-наративна діяльність віральних музичних форм спонукає до вироблення нових стратегій "неспішних" практик, які б дозволили уповільнити час.


Ключові слова


медіа; медіавірус; меметика; імплозія; афорданс; рингтон.

Повний текст:

PDF (English)

Посилання


Baudrillard, J. (2000). The Transparency of Evil. (L. Lyubarskaya, E. Markovskaya, Trans). Moscow: Dobrosvet [in Russian]

Vakshtayn, V. (2013). Towards microsociology of toys: scripts, affordance, transposition. Retrieved from http://www.msses.ru/about/news/1208/ [in Russian]

Girenok, F. (2016). Clip Consciousness. Moscow: Prospekt [in Russian]

Groys, B. (2006). Under Suspicion: A Phenomenology of Media. (A. Fomenko, Trans). Moscow:

Khudozhestvennyy Zhurnal [in Russian]

Memes and media viruses: theory and practice. (n.d.). Retrieved from http://meme.networklinguistics.com/1-

memy-i-mediavirusy-teoria-i-praktika [in Russian]

Sekatskiy, A. (2015). Reflections: Essays. Saint Petersburg: Limbus Press [in Russian]

Eriksen, T. (2003). Tyranny of the Moment. (E. Rachinskaya, M. Kubka, A. Yuchenkova, A. Turuntaeva, Trans). Moscow: Ves Mir [in Russian]

Albums with the Most Number of Tracks. (2012). Retrieved from http://rateyourmusic.com/list/Featus/

albums-with-the-most-number-of-tracks/

Edmonds, B. (2005). The revealed poverty of the gene-meme analogy – why memetics per se has failed to

produce substantive results. Journal of Memetics, 9(1). Retrieved from http://cfpm.org/jom-emit/2005/vol9/edmonds_b.html


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.